Кісточка, ки, ж. Ум. отъ кістка.

1) Косточка (животнаго). Казав пан дяк, що гусей не їсть, а повна стеля кісточок. Ном. № 6893.

2) Анат. Лодыжка, Malleolus. З річки нашої куди влітку дівається вода, так що й горобцеві по кісточки перейти. Ком. І. 22. Там керви по кісточки. Гол.

3) Гнѣздо въ срединѣ яблока или груши для зеренъ. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 246.