Кісник, ка, м.

1) Косоплетка; лента, вплетенная въ косу. Чуб. VII. 422. Захотіла гиря нових кісників. Ном. А чому ти й досі ніколи не вплетеш кісники оті, що тітка привезла? Шевч. 494.

2) Торговецъ косами для косьбы, разъѣзжающій по селамъ. Конст. у. Ум. Кісничок. Бач, чого гирі забажалось — кісничків! Ном. № 5343.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 246.