Кінчати, ча́ю, єш, с. в. кінчи́ти, чу́, чиш, гл.

1) Оканчивать, кончать, кончить. Кінчаючи своє слово до шановного читця, повинен додать… Ном., стр. VII. У роскоші кінчають вік щасливий.

2) Добивать. Розійшлися гайдамаки… з ножем у халяві жидів кінчать. Шевч. 208. Було тобі жидів кінчать, ляшків не займати. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 245.