Кільце, ця, с.

1) Кругъ, кружекъ. Ой у місці в крайній хаті кільцем танець ходить. Гатц. 296.

2) Кольцо вообще, за исключеніемъ носимаго на пальцѣ. Ведмідь здоровий, та кільце в носі. Ном. № 4228. Хто старцям милостину подавав, то все перед ним і лежить: чи шматок хліба, чи кільце ковбаски. ЗОЮР. І. 306.

3) Звено. Біда за біду чепляється, як у ланцюзі кільце за кільце. Ном. № 2164.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 243.