Кізка, ки, ж. Ум. отъ кова.

1) Козочка. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала. Ном. № 7066.

2) Кнутъ, придѣланный къ козьей лапкѣ. Кізли. См. Ковел.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 242.