Кібець, бця, м.

1) Кобчикъ. Ой намостив кібець гніздо на високій тополі. Н. п.

2) Названіе одного изъ играющихъ въ дѣтской игрѣ въ перепелицю. Ив. 25. Ум. Кібчик. Летять спастись в лісах обширних од злого кібчика когтей. Котл. Ен.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 242.