Курява, ви, ж.

1) Пыль. Іде шляхом до Києва берлин шестернею… Опинився против старців — курява лягає. Шевч. 89. У степу курява така, наче чия велика панщина почала віяти жито на току. ЗОЮР. І. 291.

2) Мятель, вьюга. Не велика курява, та багато людей губить. Ном. № 13842.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 331.