Куритися, рю́ся, ришся, гл.

1) Куриться (о табакѣ). Чогось у мене не куриться, — чи табак не сухий, чи що.

2) Пылиться. Не жаль мені доріженьки, що куриться курно. Мет. 22.

3) Дымиться. Зеленая ліщинонько, чом не гориш, та все куришся? Н. п.

4) Куриться, испускать благовоніе. Куривсь для духу яловець. Котл. Ен. Нате і мій гріш на ладан, щоб і моє перед Богом курилось. Ном. 6433.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 329.