Куниця, ці, ж.

1) Куница. Ось як раз попалась мені лисиця, або куниця. Кв.

2) Куній мѣхъ. Крийся, зятю, та куницями, куницями та лисицями. Мет. 185.

3) Выкупъ помѣщику за крѣпостную невѣсту (первоначально въ видѣ мѣха, а затѣмъ и денегъ). да́ти куницю. Заплатить такой выкупъ. Ном. № 1316.

4) Метелка на камышѣ. ХС. VII. 417. Ум. Кунична.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 325.