I. Кулик, ка, м. Ум. отъ куль.

II. Кулик, ка, м.

1) Куликъ. І кулик чайку взяв за чубайку. Лукаш. 25. Сидить кулик на болоті. Чуб. І. 260. Кулика вбити. Споткнуться? Здоров був, кулика вбивши (куликнувши, спіткнувшись, не знать де взявшись). Ном. № 6640.

2) Вареная лепешка изъ гречневой муки. Маркев. 155. Ум. Куличок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 322.