Кукібний, а, е.

1) Рачительный, старательный. Кукібна молодиця. Павлогр. у.

2) Опрятный; пріятный на видъ. Таке було кукібне, таке було охайне. Г. Барв. 434.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 320.