Про УКРЛІТ.ORG

кукобити

Кукобити, блю, биш, гл.

1) Устраивать, заботливо собирать въ одно мѣсто.

2) — кого́. Заботиться о комъ, объ его одеждѣ, пищѣ, удобствахъ. Зовсім знемігся на силах; не мав снаги й себе самого кукобити. Г. Барв. 247.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 321.

вгору