Кукати, каю, єш, гл. Куковать. Двоє кукало, а єдно полетіло. Ном. № 13788. Сидить під тином, мов зозуля, та кукає або кричить. Шевч. 430.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 320.