Кувікати, каю, єш, гл.

1) = Квікати. Кричала, ґедзалась, качалась, кувікала мов порося. Котл. Ен. V. 60.

2) Кричать (о совѣ). Кед кувік кувікат, умре. Вх. Уг. 248.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 318.