Круто нар.

1) Круто. Круто з’їздити сюдою. Круто спускалась гора. Стор.

2) Съ сильнымъ загибомъ. Круто позагинаті роги.

3) Густо. Круто наварила, — і ложкою в куліші не повернеш.

4) Трудно, тяжело.

5) Сильно. Круто їм буде одвічать. О. 1862. VI. 60.

6) Остро (о взглядѣ). Сив сокіл сидить, круто ся дивить. Гол. Ум. Крутенько. Садив крутенько гайдука. Котл. Ен.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 315.