Крутитися, чу́ся, тишся и крутну́тися, ну́ся, не́шся, гл.

1) Кружиться плывя. Пливла, пливла з рожі квітка та й стала крутиться. Мет.

2) Вертѣться. З дітворою кручусь по дворищу та бігаю. МВ. Крутнувся догори черева. Ном. № 1833. На те піп посвятився, щоб по церкві крутився. Ном. № 210.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 314.