Крупи, круп и крупів, мн.

1) Крупа. Не сягай через крупи до пшона.

2) Мелкій градъ. Гуляє вітер по вулиці, з неба порощить крупами. Левиц. І.

8) Икра рачья. Икра селедки. Вх. Лем. 428. Ум. Крупці. Еге, крупець! може і м’ясця. Ном.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 313.