Кришити, шу́, шиш, гл.

1) Крошить. Ой сип сірівець та криши петрушку. Шевч. Чого не люблю, того і у борщ не кришу. Ном. № 5075.

2) Рубить. Дід і почне кришить татар, як локшину. Стор.

3) Рѣзать, разрѣзывать. Сало кришене стоїть на столі. Г. Барв. 201.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 308.