Криси, сів, м. мн.

1) Края горшка, миски. Здавались йому крисами коло горшка, або коло миски. Левиц. І. 244.

2) Поля шляпы. Рудч. Чп. 248. Чуб. VII. 413. Гол. Од. 69. В солом’яному брилі з широкими крисами. О. 1802. IX. 60.

3) = Крила 7. Черниг. у. Ум. Кри́сочки. Взели шепочки по за крисочки. Kolb. І. 109.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 307.