Кресати, крешу, шеш, [p]одн. в.[/p] креснути, сну, не́ш, гл.

1) Высѣкать, высѣчь огонь. Один став кресати, щоб кашу варити. Сніп. Щось у полі та за військо йде, шаблями огонь креше. Грин. ІІІ. 463.

2) Бить, колотить, ударить. Та й став по ребрах ще кресать. Сніп. 188. Одсувається… щоб бува з п’яних очей не креснув зачепа. Мир. ХРВ. 260.

3) Подковами звенѣть. Пішов козак дорогою, підківками креше. Грин. III. 376.

4) Быстро дѣлать рядъ однихъ и тѣхъ же движеніи (при работѣ І пр.). Женці молодії, серпи золотії, — так і крешуть. Г. Барв. 347. Ой млин меле, вода реве, а колесо креше, а колесо креше. Грин. III. 70.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 303.