Кпитися, кплю́ся, кпишся, гл.

1) Издѣваться. Ой знати, знати, хто з кого кпиться, здалека сідає, вкосом дивиться. Гол. І. 314. Ледащиця з мене кпиться, — мені соромота. Н. п.

2) Жеманиться. Не кпш’я, сванечко, не кпися: візьми чарочку, напийся. Мет.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 297.