Кошіий, а, е. ́, м.

1) Корзинка съ крышкой, которую носять въ рукахъ. Дружко коровай крає, семеро дітей має, та все з кошелями, ввесь коровай забрали. Мет. 203. Кошелі носити за ким. Ухаживать за кѣмъ, подлаживаться къ кому. Под.

2) Соломенная или изъ прутьевъ большая стоячая корзина для ссыпки зерноваго хлѣба.

3) Плетеныя корзины съ землею, для увеличенія окоповъ на нихъ поставленныя. Скрізь поверх валу поставили кошелі, сплетені з лози і натоптані землею. Стор. Ум. Кошелик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 296.