Коханий, а, е.

1) Любезный. Ляхам своїм коханим росказуйте, а не мені. Стор.

2) = Коханець. Не жди свого коханого з далекого краю. Мет.

3) Милый, любимый, дорогой. Чи я в батька не кохана була? Н. п. Пан-отченьку ти наш коханий! К. ЧР.

4) Обыкновенно съ удар. на первомъ слогѣ: коханий. Взлелѣянный, вырощенный. Тілько що соняшники не кохані, не прохані ростуть собі. МВ. (1862. І. 96). Ой косо, косо кохана! Сім літ я тебе кохала. Мет. 205. Ум. Коханенький. Синочки да кучерявенькії, а дочечки да коханенькії. Грин. III. 442.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 294.