Котець, тця́, м.

1) Камышевая загородь въ видѣ почти сомкнутаго круга, стоящая въ водѣ для ловли рыбы. Браун. 15. Пішли на озеро, — там наші кітці стояли, на рибу поставили. Новомоск. у.

2) Родъ пасхальной игры, состоящей въ катаніи яицъ. КС. 1891. V. 207. См. Котючка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 292.