Костур, ра, м. Клюка, посохъ. — Діду Сидоре, собак боюся! — А з костуром, бабко, а з костуром, любко, а з костуром, Пархомівно, сивая голубко. Ном. № 12813. Ум. Костурець. Я собак боюся. — Ой з костурцем, бабко. Грин. III. 659. Ув. Костуряка. (Старець) розбігся, опершися на костуряку. Ном. № 13663.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 292.