Косиця, ці, ж.

1) Небольшая коса.

2) мн. Начесы на вискахъ у дѣвушки. Харьк. г.

3) Загнутое перо на хвостѣ птицы. Сизий селезень з чорними косицями. Маркев. 118. Сидить півень на криниці, спустив крильця ще й косиці. Грин. III. 53.

1) = Косниця. А в пшениці золоті косиці. Н. п.

5) Цвѣтокъ, — говорится преимущ. о тѣхъ цвѣтахъ, которыми дѣвушки украшаютъ голову. Вх. Зн. 28. Ой зацвіли черешеньки, зацвіли косиці. Гол. IV. 514. Въ этомъ стихѣ б. м. Косиця = Iris, такъ какъ косичка — Iris. Вх. Уг. 246.

6) Родъ вышивки. Чуб. VII. 427.

7) Сортированный (по длинѣ) волосъ изъ конскихъ хвостовъ для ситъ. Вас. 152. Ум. Косичка, косиченька.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 290.