Корч, ча, м.

1) Пень.

2) Кусть. Тілько при долині дви корчі калини. Чуб. V. 32. Ум. Корчик. Ой на городі дві лободі, третій корчик бобу. Грин. III. 219.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 288.