Коробка, ки, ж.

1) Родъ корзины изъ липоваго луба или дерева.

2) Деревянная мѣра, преимущ. для сыпучихъ тѣлъ. Дають мені, матусенько, жита по коробці. Н. п. З коробки молотити. Молотить, получая какъ плату часть вымолоченнаго зерна. Сим. 196. Нехай же він іде до старшого брата і попросить хліба; як не дасть, то нехай у нього молотить з коробки. Стор. Иди до попа та ставай на жито, шоб скосити, перевезти і змолотити; та не ставай за гроші, або з коробки. Мнж. 127. Ум. Коробочка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 285.