Корити, рю́, ри́ш, гл.

1) Покорять. Річ твоя тиха, а корила всю Україну. О. 1861. III. 16.

2) Упрекать, укорять. Зміев. у. Прислухайся — що старі про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити. Кв. І. 49.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 284.