Копійка, ки, ж.

1) Копейка. У Попівці хліб по копійці, у Перекопі хліб по копі. Ном.

2) Деньги, капиталъ. Скотинку попродала і стала собі з копійки жити. Кв. Як стали хазяйнувать, так де та й копійка набралась! Зараз і почав скуповувать землю. О. 1861. X. 29. Ум. Копієчка. А я оддала братові всі до копієчки, що взяла за худобу. МВ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 282.