Копито, та, с. Копыто. Вороний коню, чом води не п’єш, копитами сиру землю б’єш? Н. п. Ум. Копитце.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 281.