Копирсати, са́ю, єш, одн. в. копирсну́ти, ну́, не́ш, гл.

1) Ковырять, ковырнуть. Сів на приспі, похилив голову і все щось по піску паличкою копирсає. Кв. Знай копирсає сліпуючи то очіпки, то рушники. Кв.

2) Только с в. Полетѣть, упасть куда. Пошлю Енея до Плутона, або і сим в ад копирсну. Котл. Ен. VI и Слов.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 281.