Копил, ла́, м.

1) Сапожная колодка. Швець копилом перекинув. Ном. №301.

2) Столбики (отъ 4 до 6), связывающіе полозья съ ящикомъ саней. Kolb. I. 67. Шух. I. 180. Копили поробив на сани.

3) Незаконнорожденное дитя. Вх. Зн. 28. Ум. Копиле́ць. Ном. № 14299.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 280.