Копати, па́ю, єш, одн. в копну́ти, ну́, не́ш, гл.

1) Копать, рыть. Тоді козаки щаблями суходіл копали. Макс. І свяченим (ножем) копа яму. Шевч. Копати яму під ким. Подкапываться подъ кого, злоумышлять. Копають вороги яму підо мною. Мет.

2) Выкапывать. А там знов копають буряки та возять до сахарні. Левиц. І. Ой став козак царь-зілля копати. Мет.

3) Раскапывать, разрыхлять. Копай грядку!

4) Копати ногами. Бить ногами; унижать, отталкивать. Змилуй єси, Xристе-Боже, над нами панами, а щоб нас не копали москалі ногами. Н. п. Як хороший, — не жаль грошей, а як поганий, — копну ногами. Ном. № 8474.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 280.