Коноплі, пе́ль, ж. мн.

1) Раст. Конопля. Вирвався, як Пилип з конопель. Ном.

2) Пенька. Оце коноплями обмотають та смолою обмажуть, та й запалять. К. Набрала Ганна у людей конопель та льону і почала прясти. Левиц. І. Ум. Конопельки. Сію конопельки дрібні зелененькі. Чуб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 278.