Конозити, жу, зиш, гл.

1) Корчить, морщить (въ работѣ). Мнж.

2) безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить. Уман. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 278.