Комірник, ка, м.

1) Жилець, постоялець. Уман. V. Вх. Зн. 27.

2) Сборщикъ пошлинъ на таможнѣ. Ум. Комірниче́нько. Там на долині стоїть дві ялині: там наша пані ягідки рвала, комірниченька ісподобала. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 276.