Коменда, ди, ж.

1) Команда, отрядъ. В славнім місті Берестечку коменда стояла. Гол. І. 67.

2) Начальство. Молоденький козаченько в коменди ся просить: пусти ж мене, коменданте, з обозу додому. Чуб. V. 332.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 275.