Колісчатко, ка, с. Ум. отъ колісча́.

1) Рѣзецъ для тѣста.

2) мн. Родъ прошвы или вышивки на бѣльѣ. Чуб. VII. 415.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 270.