Колючий, а, е.

1) Колючій. І стежечка, де ти ходила, колючим терном поросла. Шевч. 387.

2) Легко раскалывающійся. Дуб колючіший, ніж грушина. Волч. у.

3) Гѣзкій. Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча. Котл. Ен.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 273.