Колотитися, чу́ся, тишся, гл.

1) Мутиться.

2) Сбиваться (о маслѣ). Щось масло довго не колотиться.

8) Биться (о сердцѣ). Душа її уся порушилась, серденько колотилося. МВ.

4) Дрожать. Чи змерзла, чи з трівоги вся колотилась. Г. Барв. 168.

5) Ссориться, браниться, спорить. Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться. Ном. № 10131.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 273.