Про УКРЛІТ.ORG

колотитися

Колотитися, чу́ся, тишся, гл.

1) Мутиться.

2) Сбиваться (о маслѣ). Щось масло довго не колотиться.

8) Биться (о сердцѣ). Душа її уся порушилась, серденько колотилося. МВ.

4) Дрожать. Чи змерзла, чи з трівоги вся колотилась. Г. Барв. 168.

5) Ссориться, браниться, спорить. Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться. Ном. № 10131.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 273.

вгору