Колотити, чу́, тиш, гл.

1) Мутить. Два голуби воду пили, а два колотили. Мет.

2) Масло сбивать.

3) Ссориться. Як у клуні не молотить, то в хаті колотить. Ном. № 10131.

4) Помыкать; распоряжаться чѣмъ. Так колотить всіма, як вир водою. Ном. № 3429. Оце колотить, як чорт лозою. Ном. № 3422. Поснули й ви, що світом колотили. К. НС. 7.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 272.