Про УКРЛІТ.ORG

колоти

Колоти, лю, леш, [p]одн. в.[/p] кольну́ти, ну́, не́ш, гл.

1) Колоть. В серце коле. Шевч. Голкою колов. Піде вогонь од ноги по тілу, — кольне аж у голові. Левиц. І.

2) Бодать. Рогата скотина вдасться, то всіх коле. Ном. Коли б свині роги, то б усіх поколола. Посл.

3) Убивать, закалывать. (Гайдамаки) прибігли туди, давай колоть орендаря і всіх жидів. ЗОЮР.

4) Рѣзать (свиней).

5) Раскалывать. Тріски колоти.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 272.

вгору