Колосок, ска́, м. Ум. отъ ко́лос. В того доля ходить полем, колоски збирає. Шевч.

2) Родъ орнаментики въ видѣ колоса. Шух. І. 303.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 272.