I. Коло, ла, с.

1) Кругъ. Ой колом, колом до гори місяць (сонце) іде. Рк. Макс.

2) Колесо. Ой зійди, зійди, ясний місяцю, як млиновеє коло. Чуб.

3) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что и колесо у передняго навоя. См. Навій. Вас. 165.

4) Поставъ (мельницы). Млин з двома колами. Черниг. у. КС. 1883. VII. 508 — 517.

5) = Колесо 3. Дівчата стали у коло. Мир. Пов. 144. Ум. Колечко. Желех.

II. Коло, пред.

1) Около, вокругъ. Чи не той то хміль, що коло тичини в’ється? Макс. (1849). 96. Кайдани-залізо ноги повривало, біле тіло козацьке-молодецьке коло жовтої кости пошмугляло. АД. І. 89.

2) Возлѣ, подлѣ. Заховаю змію люту коло свого серця. Шевч. Звелів їх садовити купа коло купи. Єв. Мр. VI. 39.

3) Коло чо́го ходити. Заниматься чѣмъ либо. коло ко́го ходити. Заботиться о комъ, присматривать за кѣмъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 270.