Козиряти, ря́ю, єш, гл.

1) Ходить съ козыря (при игрѣ въ карты).

2) Храбриться, козырять. Одначе як не козиряв, утратив силу над собою. Мкр. Г. 19.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 266.