Козиритися, рю́ся, ришся, гл.

1) безл. Идти картамъ. Не буду дивиться, нехай козириться. Мнж. 165.

2) Принимать бравый видъ. Коло дівки парубонько півнем козириться. Чуб. III. 178.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 265.