Козелець, льця, м.

1) Козелъ. Вибіг козелець… наставив рожок. Грин. III. 52.

2) Стативъ въ витушці.

3) Снарядъ, подкладываемый мельниками подъ рычагъ при подниманіи жернова съ цѣлью ковки послѣдняго. Галиц. Мик. 481.

4) = Козелок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 265.