Когутик, ка, м. Ум. отъ во́гут.

1) Ой морозе, морозоньку, добрий чоловіче! Зморозь того когутика, нехай не кукуріче. Чуб. V. 113.

2) Самый верхній конецъ смереки. Шух. І. 176.

3) Узелъ на перевязи снопа. Вх. Зн. 26.

4) Курокъ ружья. Шух. І. 229.

5) Порода продолговатыхъ кислыхъ яблокъ. Вх. Лем. 426.

6) Раст. Convallaria bifolia. Лв. 97.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 262.