Когут, та, м.

1) Пѣтухъ. Два когути, два дима, дві господині ніколи не погодяться. Ном.

2) Тетеревъ (у гуцуловъ). Шух. І. 237.

3) Пѣтушье перо на шляпѣ гуцула. Шух. І. 128. Ум. Когутик. Ув. Когутище. Є у мене когутище, що всю нічку кукуріче. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 262.